Як розмовляти з донькою про економіку

Варуфакіс Я. Розмови з донькою про економіку. Коротка історія капіталізму / пер. з англ. Юрія Скавінского. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 168 с.

Ознайомився з відгуком Любомира Остапіва на книжку Яніса Варуфакіса «Розмови з донькою про економіку. Коротка історія капіталізму», якому вона «абсолютно не зайшла» і який НЕ рекомендує її для прочитання (www.youtube.com/watch?v=hOpIQnDxOZ4). Оскільки з озвученою оцінкою не можу погодитися, поділюся власними міркуваннями про книжку. Ігнорувати наведений відгук не варто, бо це думка економіста. Проте, на жаль, свою думку він не аргументує. А слід було. Тоді, напевно, з’явилося б уточнення, на яку саме аудиторію вона орієнтована. Бо справді, коли чекати від цієї книжки практичних порад з фінансової грамотності, дієвих технологій із заощадження чи примноження доходу, то вона сильно розчарує. Якщо ж – глобального погляду на економіку як зону турбулентності, яка породжує суперечності й виклики сучасного суспільства, і відповідно як осердя широких дискусій, зокрема й на політичному рівні, то книжка зацікавить.

Нагадаю: Яніс Варуфакіс – грецький економіст, міністр фінансів в уряді Алексіса Ципраса (2015). Жорсткий критик ліберальної економіки, палкий прихильник державного регулювання економічних процесів. Знав грецьку кризу із середини, був учасником перемовин із порятунку економіки своєї країни, вимагав списання частини зовнішнього боргу. Варуфакіс обстоює думку про потребу безперервної «політизації» економіки, про необхідність перенесення її в зону суспільного впливу і контролю. Пояснення такі: ті, хто володіють реальною владою, намагаються очистити економічні явища від політики і представити її як самодостатню сферу, керовану «невидимою рукою», на зразок законів природи. І отже, законсервувати не лише поточний розподіл ресурсів, матеріальних благ та соціальну поляризацію, а й економічні обвали та глобальні виклики. Звідси – викриття економістів, які легітимізують поточні економічні процеси, та економічної науки як ідеології. Звідси ж – необхідність говорити про економіку в широкому культурному контексті, розповідати риторично і навіть літературно.

Оця «літературність» ну дуже впадає в око. У Варуфакіса є свій стиль, «одивлений» і провокативний.
«Підприємці як мандрівники в часі» – це назва одного з розділів.
«Залишати економіку експертам – означає уподібнюватися людям Середньовіччя, які довіряли свій добробут теологам, кардиналам та іспанським інквізитором. Це жахлива ідея» – а це один із висновків книжки, який дуже провокує.
Ось іще кілька наживок: економіка – «теологія з рівняннями». «Економісти нічим не відрізняються від астрологів: ті теж стверджують, що є науковцями, такими ж, як астрономи, бо теж користуються комп’ютерами та заплутаними діаграмами». І на ці наживки автор легко ловить читача та втягує в дискусію.
«Борг, як продемонстрував нам доктор Фауст, є тим самим для ринкового суспільства, що й пекло для християнства – неприємним, проте невід’ємним». А це зразок «економічної» інтерпретації відомого сюжету.

У відгуку не взято до уваги жанр. А дарма. Адже це бесіда зрілої людини з юною, оформлена як лист-послання. Дуже давня літературна форма. Та суть не у формі, а в психологічних особливостях самої розмови. Достатньо уявити бесіду батька, викладача економіки, зі своєю 13-річною дочкою Ксенією (та її ровесниками), яка «майже постійно відсутня» в його житті, бо живе на іншому континенті. І хай головною є тема економіки, однак, як це часто буває у бесідах із дітьми, розповідь набуде іншої перспективи і зміститься до інших тем, стане середовищем передавання життєвого досвіду. І в такій розмові буде сказано майже про все: про причини нерівності між людьми і країнами, релігію, політику і психологію, літературу та кіно, економічний підтекст мистецтва, «цінність» і «вартість» та їх протистояння, про майбутнє ринкового суспільства, технології та штучний інтелект, про моральний вибір. А також про життєві здобутки і втрати, розлуку, надії та розчарування, пов’язані з професією, потребу мислити самостійно, пробудитися і бути вільним, бо в цьому випадку головне дати цілісний образ світу та сфокусувати моральну перспективу. Усе інше – другорядне.

Розмова з донькою про економіку буде тривалою і результативною, якщо у ній мова йтиме НЕ лише про економіку. Щоб «відчути» книжку Яніса Варуфакіса як цілісність, цей факт НЕ можна ігнорувати.

© Тарас ГОЛОВАНЬ