У російському перекладі книжки Харарі окупацію Криму замінено на “приєднання”.

У російському перекладі книжки Харарі окупацію Криму замінено на “приєднання”.

У російському виданні книжки «21 Lessons for the 21st Century» Юваля Ноя Харарі замінено частину тексту про окупацію Криму з перейменуванням «анексії» на«приєднання», а також деякі інші речення. На це звернули увагу читачі книжки у Facebook.

Співзасновник Urban Space 500 Андрій Черніков розмістив на своїй сторінці скріншоти та фотографії з різних видань книжки «21 Lessons for the 21st Century» історика Юваля Ноя Харарі, які свідчать, що російський варіант перекладу міститьчимало відмінностей від першоджерела.

Зміни зокрема стосуються абзаців, присвячених окупації Криму Російською Федерацією у березні 2014-го року. Якщо в першоджерелі сказано, що вторгнення до Криму було окупацією території України, то в російському перекладі цей акт названо«приєднанням», а також додано поясненняросійська сторона не вважає анексію півострова вторгненням у чужу країну.

Також у російській редакції тексту зникла частина речення про те, що Росія своїми діями «посіяла страх у душах сусідів», а також сказано, що своїми діями РФ «підвищила свій міжнародний престиж». В іншому розділі книжки прикладВолодимира Путіна у розповіді про фейкові новини та дезінформацію замінено на приклад Дональда Трампа.

Спеціаліст з комунікацій та один із читачів книжки Микола Ябченко зв’язався з представниками письменника й отримав офіційний коментар щодо політики затвердження перекладів зі змінами:

«Що стосується Вашого зауваження — загалом ми іноді допускаємо зміни у книгах через різні закони цензури та різні чутливості аудиторії в різних країнах. Наша політика ніколи не допускає будь-яких змін у ключових аргументах — тільки в конкретних прикладах — і всі зміни повинні отримати наш дозвіл. Що стосується конкретної справи російського видання, то ми будемо уважно розглядати це питання».

За словами самого автора, він допускає подібні зміни у перекладах, якщо це допоможе обійти цензуру й донести інформацію до більшої кількості людей:

«Моя мета полягає в тому, щоб основні ідеї книги про небезпеки диктатури, екстремізму і фанатизму досягли якомога ширшої аудиторії. Зокрема аудиторії, яка живе в країнах з недемократичним режимом. Деякі приклади в цій книзі можуть відштовхнути цю аудиторію або привести до цензури з боку певного режиму. З цієї причини я зрідка припускаю адаптацію книг і затверджую зміни конкретних прикладів — але ніколи основних думок твору».

Як відомо, книжка Юваля Ноя Харарі «21 Lessons for the 21st» вийшла у 2018-му році у видавництвах Spiegel & Grau та Jonathan Cape. Того ж року з’явився й український переклад Олександра Дем’янчука у видавництві BookChef. Російська версія книжки вийшла цього року у видавництві «Синдбад».

 У книжці Харарі намагається дивиться на сучасні проблеми крізь лінзи майбутнього. Як вберегти світ від ядерної війни, приборкати зміни клімату й адаптуватися до технологічних трансформацій? Які вади мають сучасні політичні системи? Куди прямуватиме людство? Харарі спонукає до дискусії про глобальні виклики, що визначатимуть цивілізаційний розвиток.

Юваль Ной Харарі — ізраїльський історик. Від 2005 року викладає в Єврейському університеті в Єрусалимі, досліджує військову та універсальну історію. Його науково-популярна монографія «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього» стала міжнародним бестселером. В Ізраїлі він регулярно пише колонки для газети Haaretz.

Джерело: Читомо

Люсі Еллманн написала 1000-сторінковий роман одним реченням

Люсі Еллманн написала 1000-сторінковий роман одним реченням

Письменниця Люсі Еллманн написала роман «Качки, порт Ньюбері» одним довгим реченням, яке містить 426.110 слівабо два мільйони знаків, якщо не брати до уваги відступів.

Речення, яке заповнило 1000 сторінок, починається зі слів, повторених багато разів: «the fact that» («річ у тім, що»). Слід зазначити, що Люсі Еллманн – дочка Річарда Еллманна, дослідника Джеймса Джойса, і багато в чому наслідує оповідні техніки модерністського роману, підштовхуючи потік свідомості до його безпосередніх меж.

У книзі «Качки, порт Ньюбері» ідеться про життя звичайної американки середнього віку зі штату Огайо, дружини академіка та інженера Лео і матері чотирьох дітей (найстарша дитина – з попереднього, менш вдалого шлюбу). Колись вона викладала у коледжі, тепер, переборовши рак, стала домогосподаркою. Жінка розповідає про свою денну рутину: приготування пирогів на продаж для місцевих кав’ярень та ресторанів, своє ставлення до різних фільмів, музики, тварин тощо. Її асоціації вільнозміщуються від одного до іншого, часто-густо породжуючи гру слів:

«…річ у тім, що, може, всім батькам подобається бачити, що їхні діти сплять, частково тому, що батьки можуть дозволити собі брейк, кава-брейк, перерву, перепочинок, брейк-данс, біт-боксер, каскадер, річ у тім, що собака на Youtube грає на фортепіано і виє, і справді здається, ніби їй це подобається…» (переклад Ганни Гнедкової).

Жінка просить пробачити її за балакучість, зазначаючи: «річ у тім, що хворим на рак завжди радять записувати спогади, ну, то ось мої спогади».

Роман нагадує своєрідний каталог, список миттєвих вражень, але поступово внутрішній монолог безіменної оповідачки стає чимось ширшим – історією про любов, втрату і долю рідної нації.

З огляду на наративну техніку ця історія формує новий тип аудиторіїщо читає роман задля «насолоди від тексту», унаочнює хаотичність людської свідомості й штучність «традиційної» оповіді: «річ у тім, – пояснює оповідачка, – що мозку доводиться нехтувати багатьма думками, щоб давати собі раду з життям». Наш мозок постійно працює зі спогадами, снами, мріями, страхами, образами, сценами з фільмів і книжок, які виринають, перериваючи наші думки. Саме цей процес і препарує роман Люсі Еллманн, звичайно ж, не без алюзій на знамените печиво Марселя Пруста.

«…річ у тім, що мадленки схожі на маленькі зачіпки пам’яті, але, відкусивши від однієї, ви замикаєтесь у спогаді, річ у тім, що все своє життя пума була самотня, вільна й безіменна, а тепер у неї є ім’я і більше немає волі, і це трохи лякає, а може, мене лякає саме думка про те, як вона жила дотепер, така самотня й схована від решти світу, річ у тім, що я переважно доволі самотня й захована від решти світу, але не так, як ця пума…» (переклад Ганни Гнедкової).

Нагадаємо, що досі найдовшим подібним романом був «Зона» Матіаса Енарда: написаний одним безперервним реченням, він закінчувався крапкою на 512 сторінці. Майк МакКормак, використавши ту саму техніку, розтягнув «Сонячні кістки» на 216 сторінок і не поставив наприкінці ані крапки, ані коми. Тепер, за попередніми даними, Люсі Еллманн може потрапити до «Книги рекордів Ґіннеса» зі своїм досягненням: її заявку прийняли на розгляд.

Люсі Еллманн – авторка пів дюжини романів, серед них – «Солодкі десерти» (1988), відзначені літературною премією Ґардіан, «Цятка у Всесвіті» (2003) та «Мімі» (2013). Роман «Качки, порт Ньюбері» («Ducks, Newburyport») вийшов друком у видавництві «Ґеллей Беґґар»: постійний видавець Еллманн, «Блумсбері», відмовився друкувати книжку. «Ґеллей Беґґар» не вперше «ризикує» видавати тих експериментаторів, від кого відвертається решта видавців: те саме трапилося і з нині успішною письменницею Еймір МакБрайд.

Переклала Ганна Гнедкова за матеріалами The Times.

Джерело: Читомо

Знайдено найстаріший лист, написаний християнином

Знайдено найстаріший лист, написаний християнином

Дослідники з Університету Базеля переконані, що знайшли найстаріший християнський документ з часів римського Єгипту. Він зберігається в колекції папірусів цього університету.

Документ P.Bas. 2.43 потрапив до Базеля після того, як його було придбано на ринку старожитностей у 1899 році, пише The History Blog.

Папірус первинно виявили в селі Теодельфія (Theodelphia) в Середньому Єгипті. Це лист, у якому чоловік на ім’я Арріан (Arrianus) розповідає своєму братові Павлові (Paulus) про сімейні справи та повсякденні події. Отже, він цінний як свідчення про побут християнської родини часів Римської імперії, яка жила в маленькому поселенні біля Нілу в пустелі. Як виявляється, цей побут мало чим відрізнявся від особливостей життя нехристиянських сусідів. Документ також розкриває цікаві факти про соціальне становище Арріана і його брата Павла, які були молодими освіченими синами місцевої еліти, землевласником і чиновником. І це свідчить, що християни в Єгипті часів Римської імперії могли стати політичними керівниками.

З маси збережених листів греко-римського Єгипту цей документ вирізняється заключною формулою вітання: повідомивши про повсякденні справи і попросивши вибрати кращий рибний соус як сувенір, автор листа використовує в останньому рядку, побажання своєму братові процвітати «у Господі». Це скорочена форма християнської фрази «Я молюся, щоб ви досягли успіху в Господі».

«Використання цієї абревіатури, відомої як nomen sacrum, не залишає сумнівів щодо християнського віросповідання автора листа. Це виключно християнська формула, з якою ми знайомі з рукописів Нового Завіту», — говорить Сабіна Хюбнер, професор стародавньої історії в Базельському університеті.

Ім’я брата також багато про що свідчить, пояснила Гебнер: «Павло в той час – надзвичайно рідкісне ім’я. Тож на підставі цього ми можемо дійти висновку, що батьки, яких називають у листі, вже були християнами і приблизно 200 років після народження Христа назвали свого сина на честь апостола».

Лист датується до 230 р н.е. і становить найстаріший християнський документ римського Єгипту та світу загалом. Він принаймні на 40–50 років старіший, ніж всі дотепер відомі давні християнські листи.

За матеріалами: Збруч, ЛітАкцент, День.