Стали відомі лауреати Шевченківської премії-2020

Стали відомі лауреати Шевченківської премії-2020

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив лауреатів премії 2020 року.

Як стало відомо Суспільному, у номінації “Література” – два переможці: Маріанна Кіяновська з книгою поезій “Бабин Яр. Голосами” і Тараса Прохасько зі збіркою есеїв “Так, але…”.

Вірші Маріанни Кіяновської — це своєрідні монологи жертв трагедії в Бабиному Яру або її свідків, глибоко психологічні та складні змістовно. До сприйняття цих творів потрібно бути готовими — емоційно та інформаційно. У книзі використані, зокрема, ескізи Ади Рибачук і Володимира Мельниченка для проекту пам’ятника жертвам Бабиного Яру.

Збірка есеїв “Так, але…” Тараса Прохасько стала книгою року-2019 BBC (номінація “Есеїстика”). Це історії, які з перших сторінок формують цілісну тему – як важливо відчувати і чути, це оповіді про родину та спогади. Письменник з любов’ю і трепетом описує Карпати і Західну Україну.

У номінації “Публіцистика, журналістика” лауреаткою стала воєнна кореспондентка Євгенія Подобна з книгою “Дівчата зрізають коси”. Це спогади 25 жінок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 роках. Йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій.

Відомий український етно-хаос гурт “ДахаБраха” (Марко Галаневич, Ніна Гаренецька, Олена Цибульська, Ірина Коваленко) з альбомом “Шлях” (2016) здобув перемогу в номінації “Музичне мистецтво”. Самі автори зазначили, що альбом створювався в дуже складний час для України. “Ми хочемо присвятити його тим, хто віддав своє життя за нашу свободу, тим, хто продовжує стояти на її сторожі і тим, хто йде непростим шляхом вільної людини, не втрачаючи надії”, – йдеться в анотації.

У номінації “Візуальні мистецтва” переміг мистецький проєкт “Карусель” Олександра Глядєлова. Автор поєднує світлини, зроблені в різний час і за різних обставин – у дитячих інтернатах, місцях позбавлення волі, в’язничних лікарнях, включно з кадрами воєнної української реальності, в єдине полотно (коло). Візуальна послідовність перетворюється на цілісне нерозривне полотно колективної біографії. Художник виявляє основи людського в складності історичності як головної умови існування людини серед інших представників біологічного світу.

Опера-реквієм “Йов” (“Iyov”, створена в 2015 році) Влада Троїцького, Романа Григоріва та Іллі Разумейка — лауреатка в номінації “Театральне мистецтво”. “Йов” поєднує риси античної грецької драми, барокової опери, ораторії, реквієму та риси постмодерного театру. Музика опери поєднує мінімалізм і авангард, неокласицизм і рок.

Голова комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка Юрій Макаров у коментарі Суспільному пояснив, що цього року не вручатимуть премію в номінації “Кіномистецтво”, оскільки, на думку членів комітету, представлені номінанти — фільм “Какофонія Донбасу” Ігоря Мінаєва та документальний фільм “Будинок “Слово” Тараса Томенка — не відповідають за масштабом суті премії.

Стосовно двох лауреатів у номінації “Література” він зазначив, що такий прецедент уже був минулого року.

“Ми намагаємося зробити премію такою, яка б визначала перспективні тренди. Всі цьогорічні лауреати — енергетичні та сучасні, новаторські, відповідають баченню Тараса Шевченка як брендоутворюючого фактора”, – сказав Юрій Макаров.

За його словами, роботи-переможці мають бути цікаві насамперед молодим українцям. “Це своєрідний компас, як має розвиватися культура”, – вважає голова комітету.

Як відомо, шефредактор Суспільного Юрій Макаров очолив комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, згідно із указом президента від 19 грудня 2019 року.

Джерело: Суспільне

 

Оголошено лауреатів ХХІ Всеукраїнського рейтингу “Книжка року”

Оголошено лауреатів ХХІ Всеукраїнського рейтингу “Книжка року”

22 лютого відбулася церемонія нагородження лауреатів ХХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Список лауреатів виглядає так.

Номінація «ОБРІЇ»
Науково-популярна література
Дерек ТОМПСОН. Хітмейкери. Наука популярності та змагання за увагу. – К.: Yakaboo Publishing , 432 с.(п)
Деніел ЕВЕРЕТ. Походження мови. Як ми навчилися говорити. – К.: Наш Формат, 344 с.(п)

Бізнес / економіка / успіх
Андрій ЯНІЦЬКІЙ, Грехем СТЕК. Приватна історія. Злет і падіння найбільшого приватного банку України. – К.: Видавництво “Брайт Букс”, 232 с.(п)

Публіцистика / сучасні мемуари
Андрій КОТЛЯРЧУК. Добровольці. Доба героїв.– К.: Видавництво “Мистецтво”, 320 с.(п)

Спеціальна література / довідкові видання
Звичаї нашого роду. Страви української кухні. – К.: Видавництво “Генеза” , 192 с.(п)

Номінація «СОФІЯ»
Філософія / антропологія / психологія
Станіслав КОМАРЕК. Чоловік як еволюційна інновація? – Л.: Видавництво “Апріорі”, 432 с.(п)
Станіслав ҐРОФ. Психологія майбутнього. – Л.: Видавництво Terra Incognita , 400 с.(п)

Політологія / соціологія / культурологія
Френсіс ФУКУЯМА. Політичний порядок і політичний занепад. У двох томах. – К.: Наш Формат, 576+608 с.(п)

Номінація «МИНУВШИНА»
Популярні видання / історична белетристика
Тіна ПЕРЕСУНЬКО. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик проти «руського мира». Місія капели Олександра Кошиця. – К.: Інститут української історіографії НАНУ; АртЕк, 312 с.(п)

Дослідження / документи
Василь ЛИПКІВСЬКИЙ. Вибрані твори. У 6-ти томах. – К.: Українські пропілеї; Інститут української історіографії та джерелознавства НАНУ, 214+232+306+466+744+466

Біографії / мемуари
Оксана ГАЙОВА, Михайло ПЕРУН. На скелі віри. Митрополит Андрей Шептицький. – Л.: Видавництво “Апріорі”, 568 с.(п)

Номінація «ДИТЯЧЕ СВЯТО»
Книжки для малечі та молодших школярів
Галина МАЛИК / Грася ОЛІЙКО. Піратський маршрут. – Л.: Видавництво Старого Лева, 24 с.(п)

Твори для школярів середніх класів
Микола ГОГОЛЬ. Пропала грамота. – К.: Видавництво «Абабагаламага», 28 с.(п)

Підліткова та юнацька література
Гелен ДЕЛЬФОРЖ. Мама. – К.: Nebo BookLab Publishing, 64 с.(п)

Пізнавальна та розвиваюча книга
Леонід УШКАЛОВ. Сковорода від А до Я. – Л.: Видавництво Старого Лева, 72 с.(п)

Номінація «ВІЗИТІВКА»
Малярство / фотографія / пластика 
Артур РУДЗИЦЬКИЙ. Ілюстратор «Кобзаря» Василь Седляр та його доба. – К.: Мистецтво, 240 с.(о)
Діана КЛОЧКО. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні. – К.: ARTHUSS.com.ua , 256 с.(о)

Архітектура / театр, кіно / мистецтвознавча есеїстика / спеціальні дослідження 
Василь КОСІВ. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989. – К.: РОДОВІД, 400 с.(п)

Краєзнавча і туристична література / етнографія / історія повсякдення / дорожні нотатки 
Володимир ПАНЧЕНКО. Сонячний годинник. – К.: Видавництво «Темпора», 436 с.(о)
Тетяна ВОДОТИКА. Почесні громадяни міста Києва. 1872-1917. – К.: Видавництво ВАРТО, 224 с.(с)

Номінація «ХРЕСТОМАТІЯ»
Художня класика
Марк АВРЕЛІЙ. Наодинці з собою; ГЕСІОД. Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла; ОВІДІЙ. Любовні елегії. Мистецтво кохання; Метаморфози. – Л.: Видавництво “Апріорі”, 184+136+196+520 с.(п)
Життєписи
Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР. – Х.: Віват, 688 с.(п)
Літературознавство / критика
Леонід УШКАЛОВ. Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання. – К.: Дух і Літера, 560 с.(п)

Номінація «КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО»
Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія
Марія МАТІОС. Букова земля. – К.: Видавництво «Абабагаламага», 928 с.(п)

Жанрова література 
Василь ШКЛЯР. Характерник. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 304 с.(п)
Юрій ВИННИЧУК. Арканум; Нічний репортер. – Х.: Видавництво Фоліо, 298+240 с.(п)

Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія
Міленко ЄРҐОВИЧ. Жертвам сниться велика воєнна перемога. – К.: Видавництво “Комора”, 432 с.(п)

Поезія 
Тарас ФЕДЮК. Цеглина. – Тернопіль: Видавництво НК Богдан, 528 с.(п)

Премія «НОНФІКШН»
Фіналіст
Діана КЛОЧКО. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні. – К.: ARTHUSS.com.ua, 256 с.(о)

Лавреат
Костянтин РОДИК. Сізіф ХХ. Книжка vs. політика. – К.: Baltia- Druk, 352 с.(п)

Відзнака «ВИДАВНИЧИЙ ІМІДЖ РОКУ»
Видавництво Наш Формат

ҐРАН-ПРІ
Василь КОСІВ. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945–1989. – К.: РОДОВІД , 400 с.(п)

На сайті Нобеля Франка помилково назвали громадянином РФ. Після розголосу помилку швидко виправили

На сайті Нобеля Франка помилково назвали громадянином РФ. Після розголосу помилку швидко виправили

На сайті архіву номінацій на Нобелівську премію країною походження Івана Франка було зазначено Російську Федерацію. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив директор Музею Івана Франка у Львові Богдан Тихолоз.

Як зауважує Тихолоз, Франко ніколи не був громадянином ані Російської імперії, ані тим паче Російської Федерації. Адже народився він в Австрійській імперії, (яка існувала у 1804-1867 рр.), а помер у Австро-Угорській державі (період існування – 1867-1918 рр.).

«Упродовж усього свого життя він був мешканцем коронного краю Дунайської імперії – Королівства Галіції та Лодомерії (себто Галичини і Волині). Тож, навіть за суто формальними критеріями, країна (country) Івана Франка – це аж ніяк не Russian Federation (RU) now Ukraine (UA), (як зазначено в базі даних Нобелівського комітету), а радше Austria (AT) now Ukraine (UA)», – пояснює франкознавець.

Тому Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка виступив з ініціативою офіційного звернення до Нобелівського комітету з вимогою виправити помилку в атрибуції громадянства Івана Франка як номінанта на Нобелівську премію з літератури 1916 року.

Нагадаємо, що на Нобеля Франка номінували у 1915 році. Це зробив віденський гімназійний професор, отець доктор Йосиф Застирець. Він звернувся з листом до Нобелівського комітету, у якому розповів про «найбільшого українського та одночасно слов’янського поета і вченого», «великого провідника свого народу, міжнародного ґенія» – Івана Франка.

Відзначення його багатогранної діяльності Нобелівською премією, на думку професора Застирця, мало б величезне політичне значення для національних змагань «старовинного культурного народу, який бореться за свою свободу».

«Це звернення підтримали окремі представники європейської літературно-наукової еліти – зокрема, Гаральд Ґабрієль Єрне (Harald Gabriel Hjärne) – шведський історик і громадський діяч, професор Уппсальського університету, член Шведської королівської академії. І, на жаль, фактично не підтримала (принаймні виразно й діяльно) тогочасна українська громадськість…»,  – додав директор музею Франка.

Після розголосу помилку швидко виправили, замінивши РФ на Австро-Угорську Імперію. 

«Тепер у базі даних номінантів на Нобелівську премію з літератури за 1916 рік зазначено країну проживання Івана Франка:
AUSTRIA-HUNGARY (AT) now UKRAINE (UA) (що відповідає історичній правді)», – зазначив на своїй Facebook-сторінці Богдан Тихолoз.

За матеріалами: Читомо

У Києві презентували чотиритомник Сергія Кримського

У Києві презентували чотиритомник Сергія Кримського

27 січня у Києво-Могилянській академії у рамках днів науки університету відбувся круглий стіл “Універсум Сергія Кримського”, під час якого презентували чотиритомне видання творів відомого філософа (1930 – 2010).

Спогадами про Кримського поділилися Костянин Сігов, Марина Ткачук, Вадим Менжулін, Наталя Вяткіна, Людмила Архипова, Сергій Йосипенко, Леонід ФІнберг. Про роботу над виданням розповів упорядник Тарас Лютий.

Колеги філософа окреслили значення праць Сергія Кримського в українській філософській думці, наголосили на актуальності порушених у його творах і публічних виступах проблем: місце філософії в сучасному світі, проблема третьої правди та питання метаісторії.

https://www.facebook.com/events/147601796681926/permalink/155390555903050/

 

У МОН хочуть замінити «літературу страждань» у шкільній програмі на твори сучасних авторів

У МОН хочуть замінити «літературу страждань» у шкільній програмі на твори сучасних авторів

 

Міністерка освіти й науки Ганна Новосад вважає, що до шкільного курсу з української літератури обов’язково слід включити твори сучасних письменників. Про це вона розповіла в інтерв’ю порталу «Цензор», відповідаючи на запитання про наявність у шкільній програмі депресивних і нудних творів.

Вона зазначила, що Міністерство освіти і науки переглядатиме державні стандарти базової та старшої школи і впроваджуватиме нові, відповідно до яких формуватимуть освітні програми та навчальні плани. Це також торкнеться літератури.

«Я вважаю, що в українську літературу мають входити більше сучасних письменників. Ми маємо відійти від традиції страждань всього українського народу, які ми транслюємо нашим дітям через українську літературу. Таким чином утверджуючи хибну тезу про те, що українці – це нація, яка приречена на страждання, сльози», – зазначила міністерка.

Пані Новосад також наголосила, що необхідно транслювати інші дискурси й патерни через літературу, адже в Україні є багато сучасних великих письменників.

 

Джерела: Всеосвіта, Цензор, Читомо

 

 

У російському перекладі книжки Харарі окупацію Криму замінено на “приєднання”.

У російському перекладі книжки Харарі окупацію Криму замінено на “приєднання”.

У російському виданні книжки «21 Lessons for the 21st Century» Юваля Ноя Харарі замінено частину тексту про окупацію Криму з перейменуванням «анексії» на«приєднання», а також деякі інші речення. На це звернули увагу читачі книжки у Facebook.

Співзасновник Urban Space 500 Андрій Черніков розмістив на своїй сторінці скріншоти та фотографії з різних видань книжки «21 Lessons for the 21st Century» історика Юваля Ноя Харарі, які свідчать, що російський варіант перекладу міститьчимало відмінностей від першоджерела.

Зміни зокрема стосуються абзаців, присвячених окупації Криму Російською Федерацією у березні 2014-го року. Якщо в першоджерелі сказано, що вторгнення до Криму було окупацією території України, то в російському перекладі цей акт названо«приєднанням», а також додано поясненняросійська сторона не вважає анексію півострова вторгненням у чужу країну.

Також у російській редакції тексту зникла частина речення про те, що Росія своїми діями «посіяла страх у душах сусідів», а також сказано, що своїми діями РФ «підвищила свій міжнародний престиж». В іншому розділі книжки прикладВолодимира Путіна у розповіді про фейкові новини та дезінформацію замінено на приклад Дональда Трампа.

Спеціаліст з комунікацій та один із читачів книжки Микола Ябченко зв’язався з представниками письменника й отримав офіційний коментар щодо політики затвердження перекладів зі змінами:

«Що стосується Вашого зауваження — загалом ми іноді допускаємо зміни у книгах через різні закони цензури та різні чутливості аудиторії в різних країнах. Наша політика ніколи не допускає будь-яких змін у ключових аргументах — тільки в конкретних прикладах — і всі зміни повинні отримати наш дозвіл. Що стосується конкретної справи російського видання, то ми будемо уважно розглядати це питання».

За словами самого автора, він допускає подібні зміни у перекладах, якщо це допоможе обійти цензуру й донести інформацію до більшої кількості людей:

«Моя мета полягає в тому, щоб основні ідеї книги про небезпеки диктатури, екстремізму і фанатизму досягли якомога ширшої аудиторії. Зокрема аудиторії, яка живе в країнах з недемократичним режимом. Деякі приклади в цій книзі можуть відштовхнути цю аудиторію або привести до цензури з боку певного режиму. З цієї причини я зрідка припускаю адаптацію книг і затверджую зміни конкретних прикладів — але ніколи основних думок твору».

Як відомо, книжка Юваля Ноя Харарі «21 Lessons for the 21st» вийшла у 2018-му році у видавництвах Spiegel & Grau та Jonathan Cape. Того ж року з’явився й український переклад Олександра Дем’янчука у видавництві BookChef. Російська версія книжки вийшла цього року у видавництві «Синдбад».

 У книжці Харарі намагається дивиться на сучасні проблеми крізь лінзи майбутнього. Як вберегти світ від ядерної війни, приборкати зміни клімату й адаптуватися до технологічних трансформацій? Які вади мають сучасні політичні системи? Куди прямуватиме людство? Харарі спонукає до дискусії про глобальні виклики, що визначатимуть цивілізаційний розвиток.

Юваль Ной Харарі — ізраїльський історик. Від 2005 року викладає в Єврейському університеті в Єрусалимі, досліджує військову та універсальну історію. Його науково-популярна монографія «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього» стала міжнародним бестселером. В Ізраїлі він регулярно пише колонки для газети Haaretz.

Джерело: Читомо